Розширена анотація українською мовою

Метою статті є проведення систематизації наукових досліджень з питань інноваційного розвитку національної економіки та визначення напрямків її поліпшення. Розкриті теоретичні основи інноваційного розвитку національної економіки дозволили автору виділити трудові ресурси як один з ключових елементів впровадження інновацій, який безпосередньо впливає на інноваційний напрям розвитку національної економіки та відповідну політику уряду щодо його забезпечення. У статті об’єктом дослідження є країни ЄС, при цьому особлива увага приділяється Польщі. Поставлена мета дослідження зумовила необхідність вирішення таких завдань: оцінити інноваційну активність Польщі порівняно з країнами ЄС за допомогою загальноєвропейського індексу інноваційності (ЗІІ) та глобального індексу інноваційності (ГІІ); визначити вплив трудового капіталу на інноваційний розвиток Польщі порівняно із країнами ЄС на основі ЗІІ та ГІІ; оцінити рівень трудового капіталу в контексті інноваційного розвитку Польщі порівняно з іншими країнами членами ЄС, використовуючи елементи трудових ресурсів, задіяних у сфері наукових досліджень та розробки технологій. Емпіричне дослідження проведено на основі інструментарію статистичного аналізу в період 2010-2016 рр. для 28 країн ЄС (ЄС-28). В дослідженні наголошується, що початковою точкою аналізу обрано рік прийняття стратегії соціально-економічного розвитку ЕС до 2020 року. Аналіз розвитку ЗІІ та ГІІ демонструє значну диференціацію країн ЄС за рівнем інноваційного розвитку. Так, згідно отриманих результатів дослідження встановлено, що лідерами за рівнем інноваційного розвитку є країни Північної Європи. При цьому аналогічна тенденція спостерігається при оцінці країн ЄС з точки зору розвитку трудового фактору як ключового елементу інноваційного розвитку. Отримані результати дослідження показали, що порівняно із лідерами ЄС у контексті розвитку інновацій та країнами ЄС, які мають аналогічний рівень економічного розвитку (Чеська Республіка, Угорщина та Словенія, тощо) для економіки Польщі характерним є нижчий рівень як інноваційних показників, так і показників трудових ресурсів.

Ключові слова: інновація, трудові ресурси в області наукових досліджень та розробки технологій, країни ЄС, Польща.

Класифікація JEL: O30, M50.

Цитувати як: Mazur-Wierzbicka, E. (2019). Human resources as fundamental element determining the development of innovation Marketing and Management of Innovations, 1, 335-356. https://doi.org/10.21272/mmi.2019.1-28

Ця стаття публікуються за ліцензією Creative Commons Attribution International License

Список використаних джерел

1. Ang, J.B., Madsen, J.B., Rabiul Islam, M. (2011), The effects of human capital composition on technological convergence, Journal of Macroeconomics, 33(3): 465–476.
2. Baneliene, R. (2013), Evaluation of the efficiency of economic policy under the Europe-2020 strategy in small European Union countries, Ekonomika, 92 (2): 7-19.
3. Barnett, H.G. (1953), Innovation the Basis of Cultural Change, New York: McGraw-Hill.
4. Benhabib, J., Spiegel, M.M. (2005), Human capital and technology diffusion, in: Handbook of Economic Growth, 1. pp. 935–966.
5. Birkinshaw, J., Bouquet, C., Barsoux, J.‐L. (2011), The 5 myths of innovation. MIT Sloan Management Review, 52: 43–50.
6. Carayannis, E., Grigoroudis, E. (2016), Quadruple innovation Helix and smart specialization: Knowledge production and national competitiveness, Foresight and STI Governance, 10 (1): 31-42.
7. Cornell University, INSEAD, & WIPO (2016), The Global Innovation Index 2016: Winning with Global Innovation, Ithaca, Fontainebleau, and Geneva.
8. Dakhli, M., De Clercq, D. (2004), Human capital, social capital, and innovation: a multicountry study, Entrepreneurship & Regional Development, 16 (2): 107–128.
9. Danquaha, M., Amankwah-Amoahb, J. (2017), Assessing the relationships between human capital, innovation and technology adoption: Evidence from sub-Saharan Africa, Technological Forecasting & Social Change, 122: 24–33.
10. De Bruijn, P., Lagendijk, A. (2005), Regional innovation systems in the Lisbon strategy, European Planning Studies, 13(8): 1153–1172.
11. Del Giudice, M., Carayannis, E. G., Palacios-Marques, D., Soto-Acosta, P., Meissner, D. (2018), The human dimension of open innovation, Management Decision, 56 (6):1159-1166.
12. Delgado-Marquez, B. L., Garcia-Velasco, M. (2018), Geographical Distribution of the European Knowledge Base Through the Lens of a Synthetic Index, Social Indicators Research: An International and Interdisciplinary Journal for Quality-of-Life Measurement, 136(2): 477-496.
13. Dino, A., Sanchez, R. (2017), View Correspondence (jump link) Science, technology and innovation in Europe 2020 strategy and its effects in Spain, Austerity and the Implementation of the Europe 2020 Strategy in Spain: Re-shaping the European Productive and Social Model: a Reflexion from the South, Bruxelles, Bern, Berlin, Frankfurt am Main, New York, Oxford, Wien: Peter Lang AG.
14. Drucker, P.F. (1992), Innowacja i przedsiebiorczosc. Praktyka i zasady, Warszawa: PWE.
15. Dzemydaite, G., Dzemyda, I., Galiniene, B. (2015), The evaluation of regional innovation systems’ efficiency in new member states of European union: A nonparametric approach, Journal of Applied Economic Sciences, 10(3): 317-327.
16. European Commission (2010). Europe 2020. A strategy for smart, sustainable and inclusive growth, COM (2010), Brussels.
17. European Innovation Scoreboard, 2017
18. European Public Sector Innovation Scoreboard (EPSIS) – Methodology report (8 May 2012), Inno Metrics.
19. Fura, B., Wojnar, J., Kasprzyk, B. (2017), Ranking and classification of EU countries regarding their levels of implementation of the Europe 2020 strategy, Journal of Cleaner Production, 165: 968- 979.
20. Gasz, M., (2015), Kierunki zmian w polityce innowacji w Polsce i Unii Europejskiej, Studia Ekonomiczne. Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Ekonomicznego w Katowicach, 214:216-227.
21. Griffin, R.W. (2007), Podstawy zarządzania organizacjami, Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN.
22. Hecker, A., Ganter, A. (2013), The influence of product market competition on technological and management innovation: Firm‐level evidence from a large‐scale survey, European Management Review, 10: 17–33.
23. Innovation Union Scoreboard, 2010
24. INSEAD (2011), The Global Innovation Index 2011. Accelerating Growth and Development, Soumitra Dutta (Ed), 2011, France.
25. Kedaitis, V., Kedaitiene, A. (2014), External dimension of the Europe 2020 strategy, Procedia – Social and Behavioral Sciences, 110:700-709.
26. Kudryavtseva, S.S., Shinkevich, A.I., Ostanina, S.S., Vodolazhskaya, E.L., Chikisheva, N.M., Lushchik, I.V., Shirokova, L.V., Khairullina, E.R. (2016), The methods of national innovation systems assessing, International Review of Management and Marketing, 6(2): 225 230.
27. Mazur-Wierzbicka, E. (2012), Ochrona srodowiska a integracja europejska. Doswiadczenia polskie, Warszawa: Difin.
28. Nowakowska, A. (2009), Regionalny kontekst procesow innowacji, in: A. Nowakowska (Ed.), Budowanie zdolnosci innowacyjnych regionow (pp.19-42), Lodz: Wydawnictwo Uniwersytetu Lodzkiego.
29. Palova, D., Vaclavikova, K. (2017), Comparison of Europe2020 implementation process among EU members states, Journal of Applied Economic Sciences, 8(54): 2376–2387.
30. Papadopoulou, O. (2017), Education and human capital: Driver or challenge for development?, Handbook of Research on Policies and Practices for Sustainable Economic Growth and Regional Development, 21: 40-50.
31. Paprotny, D. (2016), Measuring central and eastern Europe’s socio-economic development using time lags, Social Indicators Research, 127: 939- 957.
32. Pascu, E., Milea, O.M., Nedea, P.S. (2015), Innovation and design – Two strategic tools for entry into the European economy, Quality – Access to Success, 16: 77-82.
33. Pater, R., Lewandowska, A. (2015), Human capital and innovativeness of the European Union regions, Innovation, 28(1): 31-51.
34. Prokop, V., Stejskal, J. (2017), Different approaches to managing innovation activities: An analysis of strong, moderate, and modest innovators, Engineering Economics, 28(1): 47-55.
35. Romanowska, E. (2014), Ewolucja polityki innowacyjnej Unii Europejskiej: strategia oraz instrumentarium wsparcia innowacyjnosci w kodeksie integracji z UE, Research on Enterprise in Modern Economy – theory and practice, 2: 5-27.
36. Roszko-Wojtowicz, E., Bialek, J. (2017), Evaluation of the EU countries’ innovative potential – Multivariate approach, Statistics in Transition new series, 18 (1): 167–180.
37. Schippers M.C., West M.A., Dawson J.F. (2012), Team Reflexivity and Innovation: The Moderating Role of Team Context, Journal of Management, 41 (3): 769-788.
38. Schumpeter, J.A. (1960), Teoria rozwoju gospodarczego, Warszawa: PWN.
39. Tan, C. L., Nasurdin, A. M. (2010), Human resource management practices and organizational innovation: An empirical study in Malaysia, Journal of Applied Business Research, 2(4):105–115.
40. Wiatrak, A. P. (2016), Innowacyjnosc w politykach Unii Europejskiej i ich wplyw na kierunki wspierania rozwoju organizacji, Journal of Management and Finance, 2(2): 463-472.
41. Eurostat. Retrieved from: www. ec.europa.eu/eurostat (12.05.2018).