Розширена анотація українською мовою

Аналіз стейкхолдерів проекту є одним із важливих елементів забезпечення його ефективної реалізації. Автори наголошують, що даний аспект є вирішальним для високоризикованих проектів, таких як реорганізація. Автори визначають, що залучення широкого кола працівників до реалізації проекту, комунікації з постачальниками та клієнтами – це не тільки потенційні джерела ризику, але й певні можливості. Тому успіх реорганізації в першу чергу залежить від якості проведеного аналізу стейкхолдерів даного процесу. У статті авторами використано стейкхолдерський аналіз. Результати дослідження свідчать про наявність різних науково-методичних підходів до формування принципів ефективного управління проектами (наприклад, IPMA ICB 4.0). В основному всі концепції засновані на традиційній та спрощеній оцінці впливу стейкхолдерів на процес реалізації проекту. При цьому високоризиковані проекти вимагають більш глибшого стейкхолдерського аналізу. Авторами запропоновано підхід до проведення стейкхолдерського аналізу, виокремлено основні етапи прийняття управлінських рішень. Запропоновану методологію було перевірено під час реального проекту реорганізації в одному з польських органів місцевого самоврядування. У статті проведено аналіз наукової літератури з точки зору оцінки діяльності зацікавлених сторін в реорганізації польського органу місцевого самоврядування. Для ідентифікації та структуризації стрейкхолдерів було використано процедуру методу AHP (Аналітичний процес ієрархії). Отримані результати стали основою для оцінки статистичної значимості впливу стейкхолдерів на процес реорганізації, що визначалась за допомогою шкали Сааті. Було запропоновано нову шкалу для оцінки узгодженості очікувань стейкхолдерів з цілями проекту, а також впливом стейкхолдерів на проект. Практична апробація розробленого методу спровокувала підвищення робочого навантаження, оскільки аналіз стейкхолдерів потребує процесу прийняття та узгодження рішень у групі, що реалізує проект. Крім того, члени команди проекту повинні мати відповідні знання щодо особливостей методу AHP. Окрім цього практична апробація дозволила точніше ідентифікувати стейкхолдерів та виокремити їх роль у проекті.

Ключові слова: проект, реорганізація, аналіз зацікавлених сторін, стейкхолдер, організація, місцеве самоврядування, державне управління.

Класифікація JEL: M1.

Цитувати як: Strojny, J. & Jedrusik, A. (2018). Stakeholder analysis during a reorganization project in local government institutions – key methodological aspects Marketing and Management of Innovations, 4, 372-381. https://doi.org/10.21272/mmi.2018.4-32

Ця стаття публікуються за ліцензією Creative Commons Attribution International License

Список використаних джерел

1. G. Gereffi, “The global economy: organization, governance, and development,” The handbook of economic sociology, 2, pp.160-182, 2005.
2. J. Urry, “The complexity turn,” Theory Culture and Society22, no. 5, pp. 1-14, 2005.
3. J. P Walsh, A.D. Meyer, and C. B. Schoonhoven. “A future for organization theory: Living in and living with changing organizations,” Organization Science17, no. 5, pp. 657-671, 2006.
4. R. Huggins, H. Izushi, and P. Thompson. “Regional competitiveness: Theories and methodologies for empirical analysis,” The Business and Economics Research Journal, 6, no. 2, pp. 155-172, 2013.
5. R.K. Smollan, “The multi-dimensional nature of resistance to change,” Journal of Management & Organization, 17, no. 6: pp. 828-849, 2011.
6. B.S. Kuipers, M. Higgs, W. Kickert, L. Tummers, J. Grandia, and J. Van der Voet. “The management of change in public organizations: A literature review,” Public Administration, 92, no. 1, pp. 1-20, 2014.
7. Organizational Competence Baseline – The standard for moving organizations forward, Zurich: IPMA, 2013, p. 16.
8. A Guide to the Project Management Body of Knowledge, 5th Edition. Pennsylvania: PMI, 2013, p. 3.
9. F. C. Lunenburg, “Approaches to managing organizational change,” International Journal of Scholarly Academic Intellectual Diversity, 12, no. 1, pp. 1-10, 2010.
10. B. Zarei, M. Ehsan and A. Ghapanchi, “Project process reengineering (PPR): a BPR method for projects,” International Journal of Information Systems and Change Management4, no. 4, pp. 299-313, 2010.
11. M. M. Crossan and M. Apaydin, “A multi‐dimensional framework of organizational innovation: A systematic review of the literature,”Journal of Management Studies, 47(6), pp. 1154-1191, 2010.
12. Oslo manual. Guidelines for collecting and interpreting innovation data, 3d Edition, Paris: OECD Publications, 2005, p. 17.
13. T. Robyn, and C. Hardy, “Reframing resistance to organizational change,” Scandinavian Journal of Management, 27 no. 3, pp. 322-331, 2011.
14. D. G. Erwin, and A. N. Garman. “Resistance to organizational change: linking research and practice,”Leadership & Organization Development Journal, 31, no. 1, pp. 39-56, 2010.
15. K. Kozioł, „Analiza strategiczna przedsiębiorstwa na poziomie makrootoczenia,” Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Szczecińskiego. Studia i Prace Wydziału Nauk Ekonomicznych i Zarządzania, 17, pp. 77-88, 2010.
16. S. M. Sanderson, and G. A. Luffman. “Strategic planning and environmental analysis,” European Journal of Marketing, 22, no. 2, pp. 14-27, 1988.
17. H. Weihrich, “The TOWS matrix – a tool for situational analysis,” Long range planning, 15(2), pp. 54-66, 1982.
18. G. Gierszewska and M. Romanowska, Analiza strategiczna przedsiębiorstwa, Warsaw: PWE, 1998, pp. 35-55.
19. T. Donaldson, and L. E. Preston, “The stakeholder theory of the corporation: Concepts, evidence, and implications,” Academy of Management Review, 20 no. 1, pp. 65-91, 1995.
20. R.E. Freeman, Strategic management: A stakeholder approach. Cambridge: Cambridge University Press, 2010.
21. M. Morsing, and M. Schultz, “Corporate social responsibility communication: stakeholder information, response and involvement strategies,” Business Ethics: A European Review, 15 no. 4, pp. 323-338, 2006.
22. A. A. Elias, R. Y. Cavana, and L. S. Jackson, “Stakeholder analysis for R&D project management,” R&D Management, 32 vol. 4, pp. 301-310, 2002.
23. J. Frooman, “Stakeholder influence strategies,”, Academy of Management Review, 24 no. 2, 191-205, 1999.
24. T.L. Saaty The Analytic Hierarchy Process, New York: McGraw-Hill, 1980.
25. T. L. Saaty, “Decision making with the analytic hierarchy process,” International Journal of Services Sciences, 1, pp. 83-98, 2008.
26. A. Prusak and P. Stefanów, Analityczny proces hierarchiczny, Warsaw: C.H. Beck, 2014.
27. A. Prusak, A., J. Strojny, and P. Stefanow, “Analityczny proces hierarchiczny (AHP) na skróty-kluczowe pojęcia i literatura”, Humanities and Social Sciences, 19/21, vol. 4, pp. 179-192, 2014.