Розширена анотація українською мовою

В останні роки в більшості країн світу все активніше спостерігається впровадження освітніх інновацій, поширення та зміна основної парадигми системи освіти, що передбачає доповнення класичної формальної освіти (тобто, в офіційних навчальних закладах з отриманням відповідного документу офіційного зразку) неформальною та інформальною. Особливості останніх двох форм освіти полягають в отриманні людиною знань, навичок та здібностей для її всебічного розвитку та підвищення кваліфікації, формування громадянської позиції та мотивації до саморозвитку і самонавчання, без обов’язкового супроводження офіційно-визнаним документами, що при цьому не зменшує їх цінність. Це зумовлює формування нового типу освіти – освіти впродовж усього життя людини, а формування ефективних систем організації такого типу освіти повинно стати одним із стратегічних завдань для будь-якої держави, що прагне до сталого розвитку. Такі зміни вимагають інноваційного підходу на всіх етапах становлення нової системи, у тому числі в її фінансовому забезпеченні. Проте в силу об’єктивної обмеженості бюджетних коштів, держава не може самостійно забезпечувати фінансування системи освіти впродовж усього життя без залучення додаткових ресурсів від інших суб’єктів економіки. Таким чином, метою даної статті є розроблення  інноваційної моделі оптимізації витрат в системі освіти впродовж усього життя. Підґрунтям для цього став проведений авторами аналіз сутності та основних характеристик системи освіти впродовж усього життя в різних країнах світу. Також проведено порівняльний аналіз основних тенденцій фінансування освіти в країнах Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та їхніх партнерів, а також України за рахунок різних джерел (державних та приватних) та для різних рівнів освіти (початкова освіта, середня освіта, післядипломна освіта, незакінчена вища освіта, вища освіта). За результатами аналізу було виявлено відсутність структурованої інформації щодо позабюджетного фінансування системи безперервної освіти. Таким чином, авторами було розроблено інноваційний підхід до визначення потенційного обсягу позабюджетних джерел фінансування системи безперервної освіти за допомогою методу моделювання структурних рівнянь, де за базу розрахунку прийнято видатки на освіту Зведеного бюджету України й індекс освіти (як складова індексу людського розвитку). Для моделювання використано програмний продукт STATISTICA 6.1. Цей підхід дозволяє сформувати модель оптимізації витрат та визначити фінансовий потенціал розвитку системи освіти впродовж усього життя.  

Ключові слова: фінансова підтримка, система безперервної освіти, державні витрати, приватні витрати, модель оптимізації витрат, структуроване моделювання.

Класифікація JEL: A13, A20, C13, C51, F01, H52, I22.

Цитувати як: Vorontsova, A. S., Lieonov, S. V., Vasylieva, T. A., & Artiukhov, A. Y. (2018). Innovations in the financing of lifelong learning system: expenditure optimization model Marketing and Management of Innovations, 2, 218-231. https://doi.org/10.21272/mmi.2018.2-18

Ця стаття публікуються за ліцензією Creative Commons Attribution International License

Список використаних джерел

1. Aspin, D. N., Chapman, J. D. (2000). Lifelong learning: concepts and conceptions. International Journal of Lifelong Education, 19(1), 2-19.
2. Bagmet, M., Liakhovets, O. (2017), Towards the European Union’s Education Standards: Expectations of the Ukrainians, Economics and Sociology, Vol. 10, No. 2, pp. 191-206. DOI: 10.14254/2071-789X.2017/10-2/14.
3. Lifelong Learning in the 21st Century and Beyond. Journal of RadioGraphics. 29(2), 613-622.
4. Dave, R. H. (1976). Foundation of Lifelong Education: Some Methodological Aspects. Oxford: Pergamon Press.
5. Dave, R. H. (1976). Illustrative Content Analysis and Synthesis. Oxford: Pergamon Press.
6. Duyff, R. L. (1999). The value of lifelong learning: key element in professional career development. Journal of Am Diet Assoc. 99 (5), 538-543. Ishchenko-Padukova, O., Kazachanskaya, E., Movchan, I., & Nawrot, L. (2017)
7. OECD (2017). Education at a Glance 2017: OECD Indicators. Paris: OECD Publishing. Retrieved from http://dx.doi.org/10.1787/eag-2017-en.
8. Economy of education: National and global aspects. Journal of International Studies, 10(4), 246-258. doi:10.14254/2071-8330.2017/10-4/19.
9. Jikia G., Vorontsova A., Petrushenko Y. (2017). Measuring Efficiency of Financial Support in Lifelong Learning System: A Case Study of Ukrainian Regions. Business Ethics and Leadership. Vol.1, Issue 4. P. 84-92. DOI: 10.21272/bel.1(4).84-92.2017.
10. Laal, M. (2011). Barriers to lifelong learning. Social and Behavioral Sciences. 28, 612-615.
11. World Bank (2003). Lifelong Learning in the Global Knowledge Economy: Challenges for Developing Countries. A World Bank Report. Washington, D.C. Retrieved from: http://siteresources.worldbank.org/INTLL/Resources/Lifelong-Learning-in-the-Global-Knowledge-Economy/lifelonglearning_GKE.pdf.
12. Petrushenko, Yu. M., Vasylieva, T. A., Lyeonov, S. V., Vorontsova, A. S. (2017). Investment in the development of a system of long life education as an effective factor of socioeconomic development. Financial and credit activity: problems of theory and practice: collection of scientific works, 2(23), 426-436.
13. Skačkauskienė, I., Kazlauskienė, E., Katinienė, A. (2017). Modelling Knowledge Synergy Evaluation. Montenegrin Journal of Economics, Vol. 12, No. 3, 35-49.
14. Švagždienė, B., Jasinskas, E., Simanavičius A. (2017). The Success of Learning Organisation: Values Contextualization Dimension, Montenegrin Journal of Economics, Vol. 13, No. 4, 101-108.
15. Szilágyi, G. A. (2017). Exploration Knowledge Sharing Networks Using Social Network Analysis Methods. Economics and Sociology, 10(3), 179-191. doi:10.14254/2071-789X.2017/10-3/13.
16. UN General Assembly (2015). Transforming our world: the 2030 Agenda for Sustainable Development. Retrieved from: http://www.refworld.org/docid/57b6e3e44.html.
17. Tvaronavičienė, M., Tarkhanova, E., & Durglishvili, N. (2018). Sustainable economic growth and innovative development of educational systems. Journal of International Studies, 11(1), 248-256. doi:10.14254/2071-8330.2018/11-1/19.
18. Vardanyan, N. (2017). Education Quality Assessment from the Perspective of Stakeholders on the Example of Armenian Higher Education Institutions. Business Ethics and Leadership, 1(3), 93-97. DOI: 10.21272/bel.1(3).93-97.2017
19. Vasilyeva, T., Lyeonov, S., Adamičková, I., Bagmet, K. (2018). Institutional Quality of Social Sector: the Essence and Measurements. Economics and Sociology, 11(2), 248-262. doi:10.14254/2071-789X.2018/11-2/17.
20. Vasylieva, T., Lyeonov, S., Vorontsova, A. (2018). Management of education in the context of its financial support as a public-private good. Annals of Marketing Management & Economics.  Vol. 4, No 1. Р. 163-173.
21. OECD (2017). Who really bears the cost of education? How the burden of education expenditure shifts from the public to the private sector. Education Indicators in Focus. 56. Paris: OECD Publishing. Retrieved from: http://dx.doi.org/10.1787/4c4f545b-en.
22. Kozmenko, O. V., Kuzmenko, O. V. (2014). Ekonomiko-matematyčni metody ta modeli (ekonometryka) (Economic-mathematical methods and models (econometrics)): a manual. Sumy: Universytetska knyga.
23. Ukrainian State Statistics Service (2015). National Accounts of Education of Ukraine. Statistical Bulletin.
24. Shevchenko, L. S. (2013). Bezperervnistʹ jak osnovnyj pryncyp reformuvannja sučasnoji systemy osvity  (Continuity as the main principle of reforming the modern education system). Socio-economic transformations of the modern world: scientific-practical conference materials. Kharkiv: National University Jaroslav Mudriy Law Academy of Ukraine, 83-86.